Вечір поезії при свічках

v  Звучить музика (одна з повільних пісень Джо Дассена)

Вчитель:             Закройте двери,

                              Потушите свет,

                              Забудем и о времени,

                              О том, кому здесь столько лет.

                              Поговорим на добром языке,

                              Пока звезда горит в живой руке

                              Не будем помнить зла

                              И зло творить,

                              О нем не будем просто говорить.

                              Поговорим о нас и о любви.

Під ці слова учасники вечора запалюють свічки. Виконується пластичний танець дівчиною і хлопцем.

Ведуча 1. Колись, в сиву давнину, повертав ля англійський король на батьківщину з хрестового походу. Король прийняв рішення дати своїм воїнам відпочинок перед довгою дорогою додому і віддав наказ кинути якір в тихій бухті острова Кіпр. Але поки воїни відпочивали, король закохався в прекрасну кіпрську принцесу. І правитель Кіпру погодився видати за нього свою дочку.

 Кіпрська принцеса вельми любила свою землю і тому відмовилася їхати в туманну Англію. 

Тоді англійський король сказав: «Я буду чекати тебе до завтрашнього полудня», - а сказавши це, повернувся на свій корабель.

Наступив довгоочікуваний день, до корабля монарха підійшов човен, і слуги підняли на борт двох білосніжних лебедів. «Якщо ти кохаєш мене, то залишися зі мною на острові., - такі слова веліла передати принцеса. – Ми будемо жити з тобою щасливо, як ці два лебеді. Якщо ж ти вирішив поїхати, то візьми з собою цих птахів, і хай вони будуть вічною і живою пам’яттю нашого кохання».

 Ведуча 2. Він і вона . . . . . Кохання і ніжність, відчай і розлука – це вічні теми поезії. Фр.Петрарка – найвидатніший майстер сонета Італії XVI століття, В.Шекспір – великий поет доби Відродження, Ф.Шіллер – видатний німецький поет Просвітництва. Д.Байрон, Г.Гейне, В.Гюго, О.Пушкін, І.Франко, Л.Українка, Л.Костенко – поети всіх часів і всіх народів оспівували почуття кохання. Палке і ніжне, пристрасне і мрійливе – воно знайоме всім.

v  Мелодекламація сонетів В.Шекспіра, Ф.Петрарки, Данте, Р.Тагора.

Ведуча 1. «Душа…віку, диво…сцени, він належить не одному століттю, а всім вікам». Шекспір – неперевершений майстер сонетів про кохання. А яке ніжне почуття кохання описано в трагедії «Ромео і Джульєтта!»

v  На сцені квіти,балкон. Виконується фрагмент з трагедії В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта».

Учитель. А які сучасні Ромео і Джульєтта?

О.Деметьєв «Баллада о любви» .

Виконують дівчина і хлопець (під музику) .

Він.  Жить без тебя не могу. . . . .

Я с первого дня это понял,

Как будто на полном скаку,

Коня вдруг над пропастью поднял.

Вона.  И я без тебя не могу . . . . .

Я столько ждала и устала,

Как будто на белом снегу

Гроза мою душу застала.

Він.  Сошлись, розминулись пути,

Но он ей звонил отовсюду,

И тихопросил: «Не грусти…»

И тихое слышалось: «Буду…»

Вона. Однажды на полном скаку

С коня он сорвался на съемках.

Я жить без тебя не могу, -

Она ему шепчет в потемках.  

Він.  Он бредил . . . . но сила любви

Вновь к жизни его возвращала,

И смерть отступила: «Живи!»

И все начиналось сначала.

Я жить без тебя не могу . . . .

Он ей улыбался устало,

А помнишь, на белом снегу.

Гроза как-то застала?

Вона.  Прилипли снежинки к виску,

И капли грозы на ресницах.

Я жить без тебя не могу.

И, значит, ничто не случится.

v  Під музику з пісні «Если б не было тебя» (А.Кортнев) виконується пантоміма.

Вчитель:  День закоханих – 14 лютого. Прослухайте історію цього свята.

Ведуча 1.  Ось вже 17 століть підряд закохані всього світу відзначають найромантичніше свято року – День святого Валентина.

Ведуча 2.  У цей день навіть повітря наповнюється коханням. Амури поспішають з’єднати пари, почуття яких перевірено часом, і допомагають зустрітись половинкам, які загубились у просторі. А з чого все починалось?

Ведуча 3.  Стародавня легенда свідчить, що ще в III ст. священик на ім’я Валентин, порушивши імператорський наказ, що забороняв одружуватись, таємно з’єднав шлюбними узами двох закоханих. За цей злочин перед законом імператор наказав кинути єпископа до в’язниці. Як не дивно, але саме тут він закохується у сліпу дочку наглядача. І у день страти, 14 лютого, дівчина отримує від свого коханого листівку з однією короткою фразою: «Від Валентина».

Ведуча 4.  З того часу кожного року закохані відзначають цей день, як свято кохання, віддаючи належну шану своєму заступнику.

Ведуча 1.  Кохання. . . . . Ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке. Це велика загадка життя. . . . .

Ведуча 2.  Життя без кохання схоже на засохле дерево, що росте на каменистому ґрунті.   

Ведуча 1.  14 лютого люди різного віку надсилають своїм коханим, рідним та друзям «валентинки». До речі, на романтичному посланні не вказують свого імені – воно повинно залишитись таємницею.

Ведуча 2.  Зі святом закоханих пов’язують цікавий звичай. У XIII – XIV ст. в Європі влаштовували незвичайну лотерею. Молоді чоловіки витягували з великої спеціальної коробки маленькі папірці, на яких були написані імена дівчат. Відтепер молодий чоловік на весь рік (або на час свята) ставав кавалером молодої жінки, папірець з ім’ям котрої йому дістався. Пізніше, завдяки лотереї, молоді чоловік та жінка ставали парою і дарували в цей день одне одному подарунки.

Ведуча 3.  В Англії, наприклад, День Святого Валентина почали святкувати в XV столітті. В цей день люди звертали увагу на деякі прикмети. Вважалося, що перша людина протилежної статі, яку зустрічали вранці 14 лютого молоді чоловік та жінка, повинна була стати їх справжнім коханням.

Ведуча 4.  Наприкінці XVI ст. популярності набув інший звичай – надсилати романтичні посилання коханій людині. Спочатку це були невигадливі саморобні листівки, та все у 1800 році з’явились перші комерційні листівки. З того часу кожного року в середині лютого поштові відділення світу були просто завалені ніжними посланнями – «валентинками».

Ведуча 1.  Найдавніша «валентинка» зберігається у Британському музеї в Лондоні. Ця листівка підписана герцогом Орлеанським Чарльзом у 1415 році. Того часу він був ув’язнений у Лондонському Тауері і таємно відправив послання кохання своїй дружині.

Вчитель:  Про кохання написано багато. Багато тому що, коли це почуття з’являється, замирає серце, тремтить душа, хочеться писати вірші і оспівувати свою любов.

Про кохання написано мало, адже це невичерпне почуття. І воно існує в душі людини до тих пір, поки б’ється її серце.

Так, як Пушкін, про любов, здається не писав ніхто.

v  Під фортепіанну музику звучить мелодекламація віршів. «Я вас любил», «Я встретил Вас. . . . .»

v  Інсценізація уривку з роману «Євгеній Онєгін»   

v  На столі свічка, чорнильниця, лист паперу, гусяче перо. «Письмо Татьяны»

Вчитель:  Пушкін жив в чудову епоху XIX ст. Літературні вечори, бали . . . . . .

v  Звучить вальс С.Прокоф’єва. інсценізація балу. А.Болконський танцює вальс з Н.Ростовою.

Ведуча 2. «. . . . . Он предложил ей тур вальса. То замирающее выражение лица Наташи, готовое на отчаяние и на восторг, вдруг осветилось счастливой благодарной детской улыбкой. «Давно я ждала тебя», как будто сказала эта испуганная и счастливая девчка своей просиявшей из-за готових слез улыбкой, поднимая свою руку на плечо князя Андрея. Они были вторая пара, вошедшая в круг. Князь Андрей был один из лучних танцоров свого времени. Наташа танцювала превосходно. Ножки ее в бальних атласних башмачках бістро, легко и не зависимо от нее долали свое дело, а лицо ее сияло восторгом счастья . . . . »  

Ведуча 3.  Жінка. . . . . Скільки про неї сказано і написано. В усі віки ії поклонялися художники, поети, музиканти. Вона була мрією, усмішкою, сумом, вселенською радістю і безмежною тугою. Її звали Лаура, Беатріче,Елена, Венера, Нефертіті, Марія, Анна. . . .

Ведуча 1.  Багато з цих імен стали символами:відданості і вірності – Пенелопа; краси і жіночності – Єлена; натхнення і поваги – Лаура і Беатріче; мудрості і державного розумв – Ольга і Роксолана; непокірності ворогові – Євпраксія; святої любові до людей – Марія.

v  Звучить музика В.Зінкевича.

v  Варіації на тему мелодії «Аве Марія». 

v  Мелодекламація. Вірші В.Сосюри «Марія», «Так ніхто не кохав», Л.Костенко «Розкажу тобі думку таємну», О.Олеся «Нащо, нащо тобі питати . . . . »

Ведуча 4.   Швидко плине час. Століття за століттями. Разом з ним змінюємося і ми. А що ж Кохання? «Можливо, воно вже не існує, - іноді подумає хтось. І хочеться тоді крикнути: «Ні! Ні! та ще раз Ні! Любов жива, і ніколи не зникне, поки існує життя. Адже кохання і є життя».

v  Вечір закінчується повільною мелодією.